Уславлені імена

17 вересня -  

Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму,

 Боліючи душею разом з ним.

 Життя і кров, а не сюжет і тему

Він залишив на білих сторінках —

І слів його не обернуть на прах.

                                  Максим Рильський

         Михайло Михайлович Коцюбинський — одна з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській літературі кінця ХІХ сторіччя.  Український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один із активних діячів Братства тарасівців.     

     Народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).  Друкуватися Коцюбинський почав у 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було оповідання «Лялечка» (1901 р.). У «Лялечці» Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського.Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — «На крилах пісні» (1895 р.) і «Дорогою ціною» (1901 р.). Їх єднає романтично-піднесена, героїчна тональність.

Книжкова виставка присвячена 150-річчю від дня народження Михайла Коцюбинського