Княгиня
Ольга - свята православної церкви, яка першою серед правителів Київської Русі
прийняла християнство. За велику роль у поширенні християнської віри Ольга була
причислена до лику святої рівноапостольної і саме 24 липня Православна Церква
відзначає пам'ять святої рівноапостольної Ольги.
Життя княгині Ольги
Батьки блаженної Ольги хоч і були язичниками, однак з дитинства прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі. Коли молодому князеві Ігорю з роду Рюриковичів прийшов йому час вибирати наречену, жодна з київських не прийшлася йому до серця. І згадав він, як колись зустрічався з Ольгою, і послав у землю Псковську свого родича з єдиним завданням – привезти її до Києва. І в 903 році, про гучне весілля знали всі жителі Києва.
До Києва княгиню Ольгу привезли в 903 році, після весілля князь Ігор відправився у довгостроковий військовий похід на Грецію, а коли повернувся, то став батьком – народився син Святослав.
У 948 році князь Ігор обходив свої володіння з метою контролю за збором державної данини в натуральному вигляді, з цього приводу виник у нього конфлікт з древлянами, який завершився досить трагічно – князя було вбито. Сильна волею вдова міцно взяла княжу владу у свої руки. Звичайно, будучи язичницею, вона не могла не помститися за смерть свого чоловіка.
Оскільки син Святослав був ще неповнолітнім, вся повнота влади залишалася на княгині Ользі. Літописці часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець, повідомивши читача про її "чоловічий розум". Управляючи Київською державою, у керівництві поводилася як сильний і розумний чоловік.
Княгиня підтримувала дружні стосунки зі Сходом – Візантією, а згодом налагодила їх і з Заходом. Минав 955 рік. На прикладі Візантії Ольга чітко побачила, як, турбуючись про державне і політичне життя, треба багато уваги приділяти життю духовному, релігійному. У столиці Візантії Ольга приймає Святе Хрещення від Вселенського Патріарха Феофілакта.
У хрещенні Ольга отримала ім’я святої Олени. Повернувшись додому, свята Ольга зайнялася поширенням віри Христової серед народу Київської держави. Вона збудувала в Києві церкву в ім’я святителя Миколая, у Вітебську (тепер Білорусь) церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, започаткувала встановлення придорожніх хрестів, які так і називаються Ольжиними.
На схилі життя Ольга пережила багато скорбот, бо тоді був час останнього розквіту язичництва на українській землі. Боячись антихристиянських настроїв, Ользі навіть священика доводилося тримати біля себе таємно. Причастившись Святих Божественних Тайн 11 липня 969 року, свята Ольга померла.
