Кути нашого села

Центр.

Засирет.

Горішній кут.

Долішній кут.

Фондоя.

Отже, коротко пройдемо всіма кутами нашого села.
Центр - це середина, ядро села, де розміщені основні будівлі (школа, сільська рада, Будинок культури, магазини, дитячий садок).
Засирет - це кут, який розташований вздовж річки, за Сиретом відносно центру села.
Горішній і Долішній кути села отримали назву від руху сонця. Наші предки часто орієнтувалися за сонцем. Говорили: сонце сходить з долини, долу (утворився Долішній кут на сході села), і заходить згори (утворився Горішній кут на заході села).
Фондоя. Існує дві версії походження назви цього кута:
1. Від слова «фонд».
У 1891-1892 роках в нашому селі почали будівництво великої цегляної церкви. Гроші збирали з усіх людей. У східній частині села був розміщений фонд, куди зносили гроші і звідти керували будівництвом.
У 1895 році церква була збудована. З того часу назвали цю територію села - Фондоя, а людей, які там проживають фондоянами.
2. Від слова «фунду», що означає - «долина, яма».
Фундоя дуже тісно примикає до лісу, який напівкільцем оточує її з півдня на захід, тому мікротопоніми вживаються і до прилеглих ділянок лісу, якими користуються жителі Фундої. Це такі мікротопоніми: урочище Берда, Золотий міст, Леніє, Настусин Яр, Пастівник, Туреччина, Фандатури, Підцигани.
1) Урочище Берда - це безліса місцевість, що знаходиться під самим вододілом річки Сірету під селом Біла Криниця. Сама місцевість представлена двома схилами: західним і східним. Існує легенда, що тут ріс ліс, з дерев яких виробляли берда до кросен (ткацького станка).
2) Золотий міст - знаходиться на Фундої за Пастівником на р.Кам'янка. Є три версії:
1. Мав дуже важливе значення(сполучає з лісом);
2. На його будівництво були затрачені величезні кошти, що ніби можна було б за них збудувати міст із золота. За переказами спочатку, щоб перейти міст, люди роззувалися.
3. За одну ніч 5 хлопців вирубали ліс і за ніч зробили міст. Шандарі оштрафували - забрали все у кожного з хати, їм він дорого обійшовся, мов із золота.
3) Леніє — частина лісу за селом на заході. Леніє означає просіки, що були між лісовими насадженнями в цьому місці.
4)Настусин Яр — долина, що знаходиться в південно-західній частині, за селом у лісі. За оповідками жінку чи дівчину Настасію тут «зловив» блуд, вона не змогла відшукати вірно дороги і померла з голоду.
5) Пастівник — таку назву дістала велика толока, де пасли худобу, не було жодної хати. На Фундої в південній частині села. Зараз це густозаселена територія з трикутником посередині, на якому знаходиться магазин і школа - філія початкових класів.
6) Підцигани — в південній частині села, на високих горбах милує око чудовий ліс із буків, граба та ялиці. Цей кут носить назву «Під циганами». В цій частині села жили цигани, а наші люди неподалік них, тобто під циганами, як кажуть у народі «жили ми, а цигани зверху».
7) Туреччина — частина Фундої. Існує дві версії:
1. Тут жила туркеня - блудниця;
2. На цій території жили турки. Їх військовий начальник одружився на нашій дівчині. Вона упросила чоловіка турка взяти за наймичку нашу старшу жінку. Коли він від'їжджав до Туреччини забрав обох з собою. Коли народився син, батько - турок був здивований ставленням наймички до їх сина, з якою любов'ю і ласкою жінка відносилася до нього. Не стерпівши запитав її про це. Наймичка відповіла, що це її онук, а його жінка - її дочка. Якщо не вірить - хай переконається: на лівому плечі його дружини - шрам, бо коли була маленькою, мати брала її в поле і ненароком зачепила серпом. Після цього випадку служниця жила в них як належить матері.
8. Фандатури – поле, фантоване (забране) від людей, знаходиться в південно-західній частині за селом, з трьох сторін оточене лісом.
Кут Сердачина - має цікаву легенду.
Було це восени. Одного вечора кам'янські парубки зібралися в сусіднє село Вовчинець на танці. Вечір був прохолодний і тому всі одягли сердаки. Щоб не обходити дорогою, бо це досить далеко, вирішили йти навпростець через толоку. В одного хлопця був дуже гарний, розшитий дорогоцінним камінням сердак. Тому хлопцеві було жарко і він кинув його на плече. Йшли хлопці швидко, жартуючи і сміючись. Парубок - багатій і не помітив, як загубив свого сердака. Через декілька хвилин, побачивши пропажу, всі повернулися шукати, але де там, сердак як крізь землю провалився. І вдосвіта хлопці прийшли шукати, але знову марно. Про цю дивну історію дізналося все село. З того часу й назвали той кут - Сердачина.
Сьогодні, один із мальовничих куточків Кам'янки - Гуцулова ґирла. Старожили села переповідають, чому саме так його називають.
А було це давно-давно. На місці теперішньої вулиці була велика яма, яку оточували темні ліси. І були в цьому лісі такі кремезні дуби, що п'ятеро чоловік, взявшись за руки, не могли їх стовбур охопити. А поселився в тих лісах один гуцул. Він був великої статури, ходив у вишитій сорочці і червоних шароварах, мав волів багато. Приїздили до нього в гості гуцули. Вони привозили бочки, цебри, і все це міняли на продукти. Але згодом гуцул хату продав і виїхав у гори. А той маєток купив один із кам’янських багачів. Він викорчовував той ліс, бо хотів багато поля. І тепер на цих полях колоситься пшениця, зеленіють сади, а Гуцулова гирла забудована гарними будинками.
В народі і до сьогодні збереглася ця назва.
Фандатури – поле, фантоване (забране) від людей, знаходиться в південно-західній частині за селом, з трьох сторін оточене лісом.