"Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять"

 15 лютого виповнюється 31 рік з дня виводу радянських військ з Афганістану.

 Рана, що не гоїться, Афганістан. Для тих, хто втратив близьких, для тих, чия юність виявилася обпаленою війною і пекучим афганським сонцем. Війна давно закінчилася, але біль втрат - це живий біль, вона на все життя, що залишилося. Цих подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. 

   Вона лишила страшні наслідки для України. Не повернулися додому з війни 3360 воїнів, з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон.

   Працівники  будинку культури та бібліотеки с. Кам'янка  провели годину пам'яті  

"Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять"до дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Солдатам афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало  жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного з них нагороди Батьківщини є  незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку. 

Тільки з цих афганських гір не повернувся і там знайшов свою передчасну смерть наш земляк Сергій Лазоренко. Не дочекалися його рідні. Він просто виконував свою військову повинність, свій безвихідний обов'язок.

На знак вшанування світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилили голови і вшанували хвилиною мовчання.

 Ми пам'ятаємо і низько схиляємо голови перед нашими кам'янчанами, які воювали в Афганістані: Балан Віталій, Білійчук Василь, Воробець Микола, Величко Василь, Гаврилович Адам, Качур Дмитро, Панцир Володимир, Українець Микола та інші.